Інтерв'ю

Пошук на сайті



Архів новин

«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728


 

Виконавчий директор ГО «Бізнес Волині», громадський діяч і підприємець Ігор Дильов впевнений, що профспілкові організації будуть перспективними в нашій країні лише за умов внутрішньої перебудови, готовності впливати на суспільні процеси, коли слова про демократію та народовладдя, роль громадських рухів перестануть бути декларативними.

 

- Ігоре Юрійовичу, чергова нова влада повторює всіх попередників, закликаючи бізнес до соціальної відповідальності, до дотримання податкової культури, а сама - демонструє готовність піти назустріч бізнесу? Чи це знову дорога з одностороннім рухом?

- Судячи з останніх заяв, уряд має намір амністувати тіньові гроші, зменшити єдиний соціальний внесок, відмінити утилізаційний збір (поки матеріал готувався до виходу, ВР ухвалила зміни до Податкового кодексу про скасування утилізаційного збору – авт.), зменшити кількість дозвільних документів, знищити багато перепон для бізнесу. Але це ще не вилилося в проекти законів. Те, що реально бачимо: курс валюти з початку року процентів на 50 виріс. Спостерігається природній спад виробництва, бо наші «добрі» північні сусіди перекрили кисень в частині експорту-імпорту, підвищили ціни на газ. Хоча вихід із такої ситуації експерти бачать в підписанні політичної частини Євроасоціації, в задекларованій готовності країн Заходу і США посприяти фінансово. І МВФ якісь голоси про допомогу подає. Головним залишається проводити прозору систему залучення інвестицій та взаємодії з нашими вітчизняними виробниками і тими, хто надає послуги. Але поки що просвіту не видно.

- Плюс податок на додану вартість мав бути з цього року вже 17%, а продовжили 20% ставку до 2015 року…

- Зрозуміло, що нинішня влада потрапила в складну ситуацію і не тільки в тому значенні, який спадок залишили попередники, країна перебуває у передвоєнному становищі. Ми маємо тіньові схеми, напрацьовані роками! Неправильно звинувачувати тільки Партію регіонів чи Віктора Януковича в тому, що таке становище в країні. Усі роки незалежності нам Європа говорила бути більш відкритими, толерантнішими в сприйнятті бізнесу, та й взагалі – народу України, який не міг знайти правди в судах, в правоохоронних органах.

І якщо нова влада зруйнує ці схеми, то прогрес буде тільки через те, що не буде «відкатів», податків наперед, не буде будь-яких дій спрямованих на придушення бізнесу.

Інша справа чи пристосується наш бізнес до тих умов, які запропонує Європа. Важко сказати однозначно. От буде газ дорогий - напевне почнуть використовувати альтернативні джерела енергії, очевидно будуть купувати технології, а не працюватимуть на верстатах 1935 року випуску. Виникає запитання, чому раніше власники підприємств, великих промислових центрів не модернізувалися, не вклали за 20 років незалежності нічого.

До прикладу, «Модерн-експо», «SKF Україна», де людей навчають за кордоном, як працювати на найновішому обладнанні. Наша держава чомусь палець в палець не вдарила, щоб подібні підприємства стали не винятком із правил, а природнім явищем у розвитку індустрії країни.

Раніше про це говорили, але тільки перед виборами, і вже режим Януковича довів до точки кипіння, що бізнес та й прості люди не могли терпіти.  

До якоїсь міри система всім була зручна, але сьогодні – це вже катастрофа. Новій владі доведеться все розгрібати не тому, що тільки вона це зробить, а тому що накопичилося. Будемо сподіватися, що війни не буде, що прийде інвестор, що того ж інвестора не будуть ганяти коридорами і вимагати від нього «чогось там»: якихось хабарів, додаткових документів, створювати перепони. З іншого боку - не треба уповати тільки на метод «закордон нам допоможе», треба піднімати своїх людей, залучати земляків із Канади, США, освічену молодь, яка навчається в гарвардах, єлях, оксвордах.

- Багато нарікань звучать на продовження практики призначати на посади людей за партійними квотами, вважаєте їх безпідставними?

- Такий метод викликає негативну реакцію, але я розумію нову владу з того ракурсу, що приходити треба однією командою. Можливо вона не надто професійна, але працювати хочеться не тільки з людьми, які вміють щось фахово робити, але й з такими, на них можна покластися. В оточенні Януковича теж було багато професіоналів, але вони працювати на інший напрямок. До того ж є побоювання, щоб ті гроші, які мають прийти в Україну, не розікрали.

- Ви постійно перебуваєте у бізнес-середовищі, скажіть який настрій у підприємців, чи готові вони черговий раз повірити черговій владі, не приховувати прибутки, чесно сплачувати податки, не використовувати схеми?

- Із бізнесом треба бути достатньо відкритим, бо він чітко знає: кожен крок нашого уряду буде одходитися йому в певну суму. Підняття податків на будь-що підніме ціни на споживчому ринку. Страждатиме кінцевий споживач. Бо бізнесмен повинен закладати ризики. Взяти ті ж кредити: на Заході працюють під 3%, а в нас – під 30%. Якщо відкриваємо двері в Європу, то як конкурувати з ними? Знову ж, щоб ця банківська система працювала, треба щоб запрацювала система МВС, прокуратури. Люди готові вкладати гроші і не чекати надприбутку, якщо влада поведе себе відкрито і чесно. Це підніме довіру, навіть – патріотизм, бо ж підприємці – це ті ж громадяни, вони вболівають за долю країни.

Не можна сказати однозначно – здолаємо це все і посиплеться манна небесна, проте буде перспектива, люди повірять в свою країну, стануть більше сплачувати, нести більше відповідальності.

Якщо так звана «дорожня карта» буде виписана конкретно і чесно, то люди зрозуміють, що спочатку може бути важко. Згадую свою бабусю, яка казала: «Ось сказав Йосип Віссаріонович, що влітку заберуть карточки і забрали. Сказав, що хліб подешевшає на п’ять копійок і подешевшав». Влада повинна вести себе таким чином. Люди це добре сприймають, бо нерідко в нас декларують одне, а бачимо інше. Бізнес, не зважаючи на різні передвиборчі обіцянки, як копошився так і продовжує знаходити сам для себе можливості заробити, тобто ніхто його не стимулював. Я завжди жартую з цього приводу: стимулюють як жабенят у школі голочкою, щоб м’яз засмикався. Приблизно влада завжди так стимулювала малий бізнес.

Психологія має велике значення при веденні бізнесу: коли вона спрямована на успіх, чесні прозорі умови, коли є віра та ентузіазм, тоді результат перевершує будь-які очікування, навіть при несприятливих умовах. Якщо підприємці, крупні бізнесмени бачитимуть замість  корупційних схем взаємостосунки чесності та відкритості, то зміни на краще відбудуться.

- Федерація профспілок України висловила впевненість, що бізнес здатен підняти зарплату найманим працівникам в 2-3 рази, наразі він закладає на зарплату тільки 7-8% від загальних затрат. Чи реально це, на вашу думку, адже саме в малому бізнесі люди працюють на мінімальну зарплату?

- Не знаю звідки такі дані, вони не є правдивими, принаймні роблю висновок із спілкування із нашими виробниками. Все залежить від того, за якими критеріями буде розвиватися бізнес. Ось взяти ПДВ: хтось на цьому заробляє, хтось реально недоотримує. А відкати! Ця система діє і в недержавній сфері. Тобто, де можна заробити, м’яко кажучи, в обхід законодавства, там будуть заробляти, бо в чомусь іншому вони обов’язково втрачають. Хтось жартував, що строгість наших законів компенсується не обов’язковістю їх виконання. На жаль, це реакція на те ж законодавство.

Наприклад, закон про захист прав споживача каже в одному рядку: «недостовірна і неповна інформація». Якщо недостовірна – людина збрехала, а неповна - то щось там недописав чи пропустив, але кваліфікується одним і тим же штрафом. Ось вам показник системи цінностей по відношенню до бізнесу. Тобто бізнесу не дають можливості помилитися. Якщо накладна пішла з помилкою, то, щоб її якось виправити, потрібно титанічних зусиль від бухгалтерів. А податкова буде кваліфікувати це як приховування від податків. Важко працювати без права на помилку, без взаєморозуміння між владою та бізнесом.

- Простого працівника, який живе з однієї зарплати влада теж не чує, ще й «заморожує» мінімальну зарплату.

- Нині фонд оплати праці неймовірно високий – до 42%, і компенсації цьому немає. Тому, звичайно, підприємці будуть закладати більш високі пороги рентабельності, тобто не 25%, як допустимо в економіці, а 40-50. Якщо зменшити навантаження на фонд заробітної плати, не платити податки наперед, відмінити купу існуючих корупційних моментів, ймовірно, зарплати могли б зрости. А то, мовляв, злі мільйонери не хочуть платити людям через те, що скупі. Вони страхуються, бо ризикують. Немає довіри нашій державі, бо завтра прийде якась інша влада і почне нові порядки вводити. У той же час є фактори, які впливають на економіку далеко не в Україні, і це теж прикро. Ми вирішуємо наші внутрішні проблеми за кордоном, їздимо в Росію, Європу, Америку, просимо там, а тут нічого не робимо, щоб наші люди вкладали в свою ж країну. Якщо вдасться владі з цим впоратися, то можливо буде цей прорив.

Наприклад у Франції закон про землю не можна змінювати частіше, як один раз у 10 років. Нам про таку стабільність можна тільки мріяти. На Заході податківець може дистанційно перевірити всю звітність підприємця, тепер і у нас таке впроваджують, а приїжджати на місце тільки тоді, коли виникли сумніви. Якщо налагодиться така система комунікації, цілком ймовірно і зарплати піднімуться, і стане всім легше жити. Поки що я не бачу таких кроків, тільки декларативні заяви.

- Нині закликають до бойкоту російських товарів, як бути підприємництву: з одного боку не стати штрейкбрехером, а з іншого, щоб по власній кишені не дуже вдарило?

- У мене двояке ставлення: як громадянин своєї країни, вважаю, що годувати окупаційну армію і озброювати її (купуванням товарів, бензину) не патріотично. Я - за бойкот! Тим більше кремлівська влада без докорів сумління бойкотує наші товари, маніпулюючи цим. З іншого боку взяти вимкнути газ у квартирі – це смішно. А от коли буде запропоновано альтернативу, то свідомі громадяни, навіть якщо дорожче, платитимуть, щоб не допомагати російській економіці.

- Хороший заклик «купуй українське», на жаль, спотворено переконанням «набивай кишені магнатам», та й якість товарів бажає кращого…

- Треба прагнути до тієї якості, яка є у всьому світі, головне спрямувати зусилля на внутрішній ринок. Не для того, щоб тільки змінити російського олігарха на українського, а реально бачити, що допомагаєш своїй країні. Свідомих людей у нас багато. Люди на Майдані вірили, що буде покладено край беззаконню, вони жертвували, чим могли, деякі бабці останні консерви з підвалів приносили. В них є дух патріотизму, воля вистояти.

- Громадські організації згадали про своє призначення активніше впливати на владу, на кадрові питання, яку роль ви б відвели профспілкам у сучасному суспільному процесі?

- Насправді у мене до профспілок опосередковане ставлення, очевидно, це пов’язано зі спогадами від радянської системи. Скандали з таборами, іншою нерухомістю не додали їм честі. Профспілки перестали були тим активним двигуном, який би заводив людей. Нібито опікуються соціальною складовою, але про це говорять і комуністи, й інші. Профспілки не виводять на страйки людей. Хоча, профспілкової боротьби як такої, в західному світі тепер немає, а є відстоювання тих демократичних засад, яких досягнуто сотні років назад, до яких ми тільки-тільки підкрадаємося.

Отже, якщо говорити про значення профспілкового руху, який у світі є досить сильним, то він матиме і в Україні перспективу. Профспілки могли б охопити дуже велику кількість людей, якби переформатувалися, звернули увагу на ті зміни, які відбулися і в законодавстві, і у людській свідомості. Якщо вони перебудуються, то слова про демократію, народовладдя, роль громадських рухів перестануть бути просто словами, а буде реальний вплив на процеси, зміни, закони.

Ми добре пам’ятаємо, який стався вибух на Майдані, коли були прийняті пресловуті закони, котрі нічого від вільнодумства не залишали. Це страшно будь-якій владі бути відкритою, прозорою, але це вимога часу і елемент, який може відкрити довіру людей до влади. З нею не завжди треба боротися, можливо десь підтримати і допомогти, якщо вона відповідно не буде обманювати людей.

 

Довідково:

Дильов Ігор Юрійович народився 1967 року в Луцьку Волинської області. 

Закінчив Волинський інститут економіки та менеджменту, менеджер-економіст.

Трудова діяльність:

Із 1994 р. здійснює підприємницьку діяльність у м. Луцьку.

2009-2011 роки працював на посаді заступника директора ПФ «Скорпіон-сервіс».

Із 2000 р. очолює обласну Асоціацію захисту малого та середнього бізнесу «Бізнес-Волинь».

Громадська діяльність:

Член громадської ради при ГУ Міндоходів у Волинській області.

Член Регіональної ради підприємців при ВОДА.

Із 2013 р. голова правління Луцької міської громадської організації «Народний ринок».

Бере активну участь у громадсько-політичному житті міста. Безпартійний. Під час революції 2013-2014 рр. увійшов до ради ВО «Майдан». Був активним учасником акцій протесту у м. Луцьку.

Нагороди:

2012 р.  - Відзнака УСПП за значний внесок у розвиток підприємництва регіону, захист інтересів вітчизняного товаровиробника.

2013 р. - Подяка Луцького міського голови за сумлінну працю, активну життєву позицію, значний особистий внесок у розвиток підприємницької діяльності у місті Луцьку, зміцнення приватного сектору вітчизняної економіки та з нагоди професійного свята - Дня підприємця.

Особисті якості:

Відповідальний, має організаторські здібності, характер спокійний, урівноважений, але свої погляди відстоює активно та аргументовано, доброзичливий, комунікабельний, вміє аналізувати та логічно мислити. Швидко навчається новим видам діяльності. В критичних ситуаціях здатен брати відповідальність на себе.

 

 

 

 

 

 

 





Посилання



 


 

 




Вверх