Інтерв'ю

Пошук на сайті



Архів новин

«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031



Михайло Савчак: У профспілковій справі слід активніше позбуватися тягаря минулих літ, стара система відступає повільно, конвергує.

На запитання «Волинь-Інновації» відповідає Михайло Савчак, голова громадської ради при Волинській обласній державній адміністрації, голова обласної організації Національної спілки журналістів України, головний редактор обласної газети «Діалог».

- Зважаючи на останні події, як Ви прокоментуєте заяву кількох членів громадської ради про вихід чи призупинення членства в ГР? Чи доречні заяви про її розвал?

- На мою адресу надійшли заяви від трьох членів громадської ради – від Богдани Стельмах, Ніни Пархомюк і Людмила Вознюк. Вони заявили про свій вихід із консультативно- дорадчого органу при обласній державній адміністрації і просять призупинити його діяльність на період врегулювання ситуації в державі. Як бачите, мова йде не про розвал громадської ради, а про призупинення діяльності. Найближчим часом ми розглянемо заяви наших колег і приймемо рішення стосовно їх особистої позиції. Не важко спрогнозувати, що рішення буде демократичне. Громадська рада створювалася на засадах добровільності, а отже кожен вправі сам вирішувати про свою участь чи неучасть у дорадчій структурі. Не виключаю, що замішана тут і політика. Декому з наших колег, очевидно, не дуже комфортно брати участь у протестних акціях і водночас бути в ролі консультантів чинної влади.

- Утворення громадських рад - це бажання влади «пригальмувати» активність громадських організацій? Як голова громадської ради Ви знаєте більше, ніж рядові члени: чи потрібний такий консультативно-дорадчий орган владі?

- Так званий третій сектор народився у країнах світової демократії і почав розвиватися в нашій державі завдяки грантовим організаціям. Щоби консолідувати громадський рух, спрямовувати енергію громадян на творчу діяльність, тим самим знижуючи соціальну напругу в суспільстві, Кабінет Міністрів у листопаді 2010 року прийняв постанову «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». На основі цього документа інститути громадянського суспільства створили громадські ради при всіх центральних і місцевих органах виконавчої влади. Якщо брати до уваги світову практику і той невеличкий досвід співпраці влади і громадськості в нашій державі, то консультативно-дорадчі органи мають право на життя. Інша річ, що дехто схильний  бачити громадські ради як якийсь виключно наглядовий орган за владою, більше того – як якусь опозиційну структуру. Такої позиції я особисто не поділяю. Влада повинна радитись з інститутами громадянського суспільства при прийнятті важливих рішень, що вона власне й робить, принаймні на Волині. Те, що в нас не було податкових майданів, не поверталися спиною до влади афганці, не виходили на протестні акції чорнобильці, заслуга моїх заступників, голів і членів профільних комісій громадської ради, з яким керівництво області вело інтенсивні консультації. В результаті цих перемовин вдалося досягти компромісу, заспокоїти людей. Після грудневого загострення ситуації в державі активно консультувався з головами громадських рад при облдержадміністраціях прем’єр-Міністр України. Ми запропонували можливий шлях виходу з кризи – суспільний діалог за участю влади і опозиції, відомих політичних, громадських, релігійних діячів. Жаль, що учасники перших загальнонаціональних круглих столів не бажали почути один одного, суспільство не отримало повної інформації про хід дебатів.

- Скільки пропозицій зініціювала громадська рада, і які з них реалізовано торік?

- Наша громадська рада одна з небагатьох, яка підтримала євроінтеграційний курс України. Активну позицію в обговоренні цього питання і на засіданні ради, і в місцевих ЗМІ продемонстрували Петро Гоцалюк, Ганна Маслай, інші наші колеги. За ініціативою ГР облдержадміністрація підготувала проект постанови Кабінету Міністрів щодо продовження в області пілотного проекту з монетаризації пільг громадянам за використану електроенергію, включила ряд заходів до програми відзначення в області 200-річчя від дня народження Т.Шевченка. Підтримано пропозицію громадської ради щодо вдосконалення заготівлі сільськогосподарської продукції через систему Укоопспілки, підтримки приватного товаровиробника. Відповідне звернення ОДА скерувала Міністерству аграрної політики. Ряд важливих пропозицій було внесено центральним органам виконавчої влади і обласній держадміністрації щодо посилення соціального захисту ветеранів війни, військової служби, правоохоронних органів, учасників бойових дій, ліквідаторів аварії та громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, щодо увічнення пам’яті загиблих на фронтах Другої  світової війни.

- Як часто погляди представників інтересів громади були відмінними від владної точки зору?

- Кожне засідання громадської ради носить дискусійний характер. Висловлюються різні думки, в тому числі й діаметрально протилежні. Жодного рішення ради обласна державна адміністрація не проігнорувала. Це свідчить про те, що орган дослуховується до думки громадськості, незважаючи на те, подобається ця думка йому чи ні.

- Якщо говорити про солідарну відповідальність влади і громадськості за долю країни, то чий нині більший внесок?

- Долю країни, очевидно, не варто ставити на терези корпоративної відповідальності. Смію стверджувати, що усі свідомі громадяни, чи то чиновники, чи громадські активісти, усі прагнуть, щоб українська держава була незалежною соборною демократичною, щоб усі інституції поважали основоположні права і свободи людини.

- Щоб контролювати владу, треба бути професіоналом. Що можна сказати про якісний склад ради?

- Не маю ні найменшого бажання оцінювати професіоналізм членів громадської ради. Бо це виглядало б некоректно. Як журналіст за фахом може оцінити професійні якості вчителя, лікаря, науковця? Суб’єктивність ніколи не була критерієм істини. Щодо якісного складу, то скажу, що абсолютна більшість членів громадської ради, яку очолюю вдруге, є люди на Волині відомі, знані, авторитетні, з великим досвідом практичної роботи в різних галузях і тішуся тим, що до їхньої думки дослухається влада під час прийняття важливих рішень. Нашу інституцію я зазвичай називаю «радою старійшин», хоча серед нас є багато молодих енергійних амбітних громадських діячів і політиків. Такий собі сплав молодості і досвіду, максималізму і поміркованості.

- Чи не вважаєте Ви, що роль громадських організацій в житті суспільства дещо перебільшена? Зазвичай діють одноосібно лише їх лідери?

- На жаль, є така тенденція у громадському русі. Дехто з моїх колег всерйоз гіперболізує роль громадськості в суспільному житті. Таким жартома пропоную згадати девіз ще незабутого класика і проголосити «Вся влада громадським радам!». Щодо лідерства, то я ніколи не хворів на таку недугу, ніколи не робив особистих заяв ні як голова громадської ради, ні як очільник волинських журналістів. Це, до речі, перше інтерв’ю для місцевих ЗМІ, в якому розповідаю про діяльність «третього сектора». Більше на слуху мої заступники Ростислав Кутей, Богдана Стельмах, Петро Лавринюк, члени громадської ради Петро Гоцалюк, Анастасій Сохацький, Юрій Анцух, Петро Савчук, Ганна Маслай, Олена Грінченко, Григорій Павлович, Микола Капітоненко, Геннадій Бондаренко, Валентина Пришко, Віктор Галас. На жаль, у цьому скликанні не має відомих молодих громадських активістів Михайло Находа і Михайла Шелепа. Двері громадської ради відчинені для всіх, хто своїми стараннями намагається зробити українську владу більш прозорою, більш заангажованою інтересами простих людей.

- Як ви оцінюєте роль профспілок як голосу громадськості та захисника її інтересів? Чи є у них майбутнє?

- Роль профспілок у відстоюванні трудових і соціальних прав людей повинна буде набагато більшою. У цій дуже відповідальній справі слід активніше позбуватися тягаря  минулих літ, стара система відступає повільно, конвергує. Профспілкові функціонери повинні бути незалежними від роботодавців і влади. Діяльнішою має стати і роль рядових членів профспілки, чимало з них втратили віру у те, що хтось зможе захистити їхні інтереси. Цю психологію потрібно міняти.

 

Довідково:

Народився 6 січня 1954 в селі Торське Заліщицького району Тернопільської області.
У 1976 закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.
Працював у 1976-1977 кореспондентом, заввідділом промисловості, транспорту та зв'язку редакції Володимир-Волинської міськрайонної газети «Слово правди».
У 1977-1982 – відповідальний секретар цієї ж газети.
У 1982-1990 займався питаннями преси та ідеологічної роботи, обіймаючи різні посади у Володимир-Волинському міському та Волинському обласному комітетах Компартії України.
З 1991 по 2007 – редактор-співзасновник обласної інформаційно-комерційної газети «Волинська реклама».
З жовтня 2007-го по червень 2008 року – начальник управління інформації та зв’язків з громадськістю Волинської обласної державної адміністрації.
Член Національної спілки журналістів України з 1979. Неодноразово обирався секретарем, першим заступником голови правління Волинської обласної організації Національної спілки журналістів України.
15 березня 2007 року Михайло Савчак вдруге обраний головою Волинської обласної організації НСЖУ.
14 лютого 2013 року вдруге обраний головою громадської ради при Волинській обласній державній адміністрації.
Головний редактор обласної газети «Діалог».






Посилання



 


 

 




Вверх